Водопостачання приватного будинку

Водопостачання приватного будинку

Водопостачання грає важливу роль в сучасному приватному будинку. Від системи водопостачання в чому залежить комфорт мешканців. Природно, хочеться щоб вода була в кранах, а не в відрах.

Перша проблема, яку необхідно вирішити при влаштуванні системи водопостачання - як подавати воду в будинок. Там, де поблизу є водопровід, логічним буде підключитися до централізованого водопостачання. Але як бути, якщо водопровід відсутній?

Для будинків, які перебувають на берегах річок або озер, можна організувати водопостачання забором води з водойми. Однак пристрій водозабору за всіма правилами зажадає болше обсягу робіт і відповідних витрат, пов`язаних з організацією зон санітарної охорони. Так що водопостачання з поверхневих джерел більше підходить для поливу рослин.

Можна використовувати подачу питної води зі свердловини. Свердловина буриться на глибину, як правило, до 20 м і складається з труб діаметром 150-200 мм. Свердловина повинна заглиблюватися в водоносний шар на 2-4 м. Вода зі свердловини подається занурювальним насосом.

Найчистішу питну воду можна отримати з глибокої (до 135 м) артезіанської свердловини. Одна така свердловина діаметром 125-158 мм може забезпечити водопостачання трьох приватних будинків, а свердловина діаметром 158-200 мм - цілого котеджного селища. Правда, обійдеться це дуже дорого.

Найдешевший варіант водопостачання - за допомогою шахтного колодязя. Колодязь заглиблюють у водоносний шар на 1-2 м. З санітарних міркувань колодязі краще влаштовувати не ближче 20-30 м від скотарень, звалищ, вигрібних ям. Для автоматичної подачі води з колодязя поруч з ним встановлюють насосну станцію з гідроакумулятором, захищену від морозів. Вода надходить в будинок по трубах, які укладаються нижче рівня промерзання грунту. Цей спосіб найбільш дешевий, проте з колодязя можна отримати не більше 200 л води в годину. До того ж, організовуючи водопостачання за допомогою колодязя, бажано провести попередній хімічний і бактеріологічний аналіз колодязної води.

Найбільш складно організувати водопостачання в місцях, де приплив води на глибині до 20 м занадто слабкий. При наявності грошей проблема вирішується бурінням артезіанської свердловини. Більш дешевий спосіб водопостачання полягає в пристрої шахтного колодязя, з якого вода викачується насосною станцією в накопичувальний бак. Він забезпечить безперервне водопостачання будинку в періоди максимального споживання води. Бажано передбачити відключення насоса в разі, якщо вода в колодязі закінчиться. Для цього насосна станція оборудется датчиком сухого ходу, так званим «Гідростоп».

Накопичувальний бак буде не зайвим і при централізованому водопостачанні, в разі перебоїв з подачею води. Обсяг накопичувального бака вибирається, виходячи з розрахунку споживання води 50 л на добу на людину. З урахуванням надходження води з колодязя або водопроводу, цей обсяг можна зменшити в два рази. Накопичувальний бак зазвичай встановлюється на горищі. Через велику вагу його потрібно ставити на балки перекриття і обов`язково на піддон. Щоб зменшити охолодження води, накопичувальний бак утеплюють скловатою або мінеральної плитою. Від бака відбувається роздача води у внутрішню систему водопостачання будинку.

Для гарячого водопостачання використовуються електричні або газові водонагрівачі. Електричні водонагрівачі бувають проточні та ємнісні. Ємнісні водонагрівачі зручніше, оскільки споживають меншу потужність. Для побутових потреб сім`ї досить ємнісного водонагрівача об`ємом 80-100 л. При наявності накопичувального бака можна вмонтувати електронагрівач прямо в нього.

Газові водонагрівальні апарати також бувають проточними і ємнісними. У проточних вода проходить через систему тонких трубок, встановлених над газовим пальником. Ємнісні водонагрівачі гріють воду трохи повільніше, ніж проточні, зате їх додатково можна використовувати в режимі опалення приміщень.

Сподобався матеріал? Підтримайте наш сайт!