Монтаж кабельного теплої підлоги

Основні етапи і особливості монтажу кабельного електричного теплого статі

Комфортний будинок не може бути холодним. Сьогодні все частіше забудовники застосовують опалювальну систему «тепла підлога» (може бути водяний, плівковий інфрачервоний. Електричний). Останньою за популярністю належить пальма першості, хоча і підлоги, що підігріваються водяним носієм, також досить затребувані.

Укладання електричної теплої підлоги

Часом споживачі передбачають комбіноване опалення, що включає в себе систему теплих підлог в поєднанні зі стандартною централізованою подачею тепла.

До числа компаній, що добре зарекомендували себе в частині виробництва обладнання для теплої підлоги, відносять: Nexans (Норвегія), KAN-therm (Польща), Hemstedt (Німеччина), CEILHIT (Іспанія), Fenix ​​(Чехія), Thermopads (Англія) та інші .

Монтаж кабельного електричного теплого статі

Вірна збірка окремих елементів електричної теплої підлоги дозволяє отримати надійну систему, що працює без нарікань на протязі тривалого часу. Отже, основні етапи монтажу:

Монтаж кабельного електричного теплого статі

• Визначення схеми укладання

Бажано визначитися з розташуванням нагрівальних елементів на етапі заливки чорнового статі або під час капітального ремонту квартири. Для цього на плані приміщення викреслюють схему укладання, відзначають місце підключення кабелю, розташування термодатчика і терморегулятора (термостата).

У разі якщо в тій чи іншій кімнаті встановлені сантехнічні прилади або стаціонарні меблі, то подібні ділянки можна виключити із зони обігріву. Це призведе до зниження в подальшому витрати електроенергії, зменшення використовуваних комплектуючих системи.

• Про необхідність теплоізолюючого шару

Відомо, що укладені без теплоізолюючого шару нагрівальні елементи можуть даремно витрачати до 30% вироблюваної теплової енергії (вона може «йти» вниз в холодний підвал і ін.).

• Про специфіку кріплення нагрівальних кабелів

Як правило, викладання цих елементів виконують за допомогою сталевої сітки або спеціальної монтажної стрічки. У першому випадку кабель закріплюють за допомогою пластикових хомутів. Даний спосіб хороший тим, що сітка робить цементну стяжку міцнішою, одночасно перешкоджаючи вминання теплового кабелю в попередньо покладений шар ізоляції. Монтажна ж стрічка - це особливий гнучкий матеріал, який вже має кріплення для фіксації укладається кабелю.

• Нанесення розмітки

На поверхні підлоги відзначають місця розташування меблів і сантехнічних приладів. Частину, що залишилася поверхню підлоги розмічають для подальшої прокладки кабелю. На цьому етапі важливо пам`ятати: про місця фіксації термостата і датчиків, про дотримання оптимальної відстані між рядами кабелю, про неприпустимість перехресної його укладання.

• Монтаж кабелю

При монтажі нагрівального кабелю слід дотримуватися номінальної потужності системи, розрахованої на 1м. Виходячи з цієї величини, виробляють укладання комплекту з передбаченим інструкцією кроком між смугами. Муфта «SPLICE» фіксує кордон з`єднання електричного і теплового кабелів.

Дане місце має розташовуватися максимально близько до термостата і перебувати в зоні цементної стяжки.

Відстань від стіни має становити від 20-30 см, а сам вузол зобов`язаний зберігати прямолінійну форму без перегинів і зламів.

• Установка терморегулятора

Даний елемент служить для настройки температурного режиму системи «тепла підлога». Його установку виконують відповідно до інструкції виробника.

Як правило, кріплять його на відстані 0,8-1 м від рівня підлоги.

У разі комплектації термостата термодатчиком (датчик температури підлоги) останній слід розміщувати всередині Гофротрубки (полегшує заміну елемента при необхідності), при цьому його місце розташування має бути однаково віддалене від сусідніх витків нагрівального кабелю.

• Цементна заливка підлоги

Перш за все, покладений кабель необхідно протестувати на відповідність величини опору розрахункового значення. Крім того, проводиться контроль положення сочленяющаяся муфти «SPLICE», завжди знаходиться в зоні стяжки.

Підготовлений розчин максимально рівномірно розподіляють по поверхні підлоги.

Зазвичай висота стяжки, виконуваної на стандартному бетонній основі, варіюється в межах 3 - 7 см.

Необхідно уникати утворення пустот в процесі заливки підлоги, оскільки це може стати причиною зниження тепловіддачі системи, локального (місцевого) перегріву окремих елементів і порушення їх нормального функціонування.

Застигла стяжка вкривається відповідним покриттям підлоги (ламінатом, лінолеумом, ковроліном, або кахельною плиткою). При цьому потрібно з обережністю ставитися до натуральних деревним матеріалам (паркету, паркетної дошки та ін.), Звіряючи номінальні температури роботи системи «тепла підлога» з допустимими температурами нагріву таких підстав.

P.S. А на десерт пропоную подивитися відео-ролик: Монтаж теплої підлоги Devi