Двотрубна система опалення - монтаж горизонтальною і вертикальною в багатоповерховому будинку

Двотрубна система опалення - плюси і мінуси

Перед будь-яким господарем приватного житла, будинку або котеджу, обов`язково постає проблема організації автономного опалення, здатного ефективно забезпечити комфортний мікроклімат, тепло і затишок. Крім того, з огляду на всі плюси і мінуси, здійснивши розрахунок витрат по монтажу і наступних експлуатаційних витрат, необхідно зупинити свій вибір, система опалення двотрубна або однотрубна повинна бути встановлена ​​в кожному конкретному випадку.

На перший погляд, однотрубну опалення вигідніше економічно за рахунок меншої кількості труб для монтажу, але якщо врахувати той факт, що в двотрубної системі використовується трубопрокат набагато меншого діаметра, то різниця в ціні цих конструкцій незначна. У частині ж експлуатаційної ефективності остання більш краща і виправдана.

Переваги та слабкі сторони монтажу двотрубного варіанту опалення

Плюсами даного виду опалення вважають такі фактори:

Рівномірність температурного режиму теплоносія в різних точках опалювального об`єкта (приміщення).

Зручність і легкість автономного регулювання нагріву опалювальних пристроїв (радіаторів) окремих приміщень.

Можливість опалення об`єкта набагато більшої площі, ніж при однотрубної системі.

Забезпечення комфортності побуту.

Мінуси даних систем:

Потреба в трубопроводі більшої довжини і елементів для кріплення опалювальних труб, вентилів, кріпильних з`єднань, фасонних виробів.

Необхідність в більшому обсязі монтажних робіт.

Більш висока ціна, щодо однотрубних систем.

Види конструкцій двотрубних систем опалення

1. За типом розташування двотрубна система опалення приватного будинку, що представляє собою замкнуту конструкцію з котла, труб подачі гарячої води, радіаторів та зворотних труб (для остиглого теплоносія), може бути горизонтальної або вертикальної.

Горизонтальний монтаж опалювальної двотрубної системи здійснюється зазвичай в одноповерхових будівлях великої площі, особливо в разі вільної і нестандартного планування, при якій використання вертикального варіанти недоцільно з естетичної точки зору.

Система горизонтального типу може бути виконана з променевої (колекторної) або послідовної схемою розташування радіаторів. Різниця даних конструкцій полягає в наступному:

• В променевої схемою нагрітий теплоносій подається до колектора, від якого потім відводиться окремо на кожен радіатор і за допомогою відвідної труби повертається до колектора. Головна перевага даного способу в рівномірному нагріванні води в системі, відсутністю необхідності постійного контролю і регулювання її температури, незначною різницею показників подачі і повернення, а отже - значної економії палива. Мінус монтажу при такій схемі - великі витрати на додаткову кількість труб і інших елементів опалення.
• У послідовній схемі двотрубної системи опалення радіатори розташовують по всьому її контуру один за іншим. Показники роботи такого опалення мало чим поступаються променевому типу, так як температура води в трубі, що подає по всій довжині практично однакова. Крім того, витрата в трубах значно менше, тобто можна вважати даний спосіб по ефективності експлуатації аналогічних попередньому.

При горизонтальному розташуванні системи опалення труба подачі спочатку, на виході з котла, повинна мати підйом, в разі природної циркуляції обов`язкова наявність розширювального бака в найвищій точці трубопроводу. При використанні циркуляційного насоса для переміщення води в системі необхідно для видалення повітря застосовувати відведення повітря, також розмістив його в піковій точці конструкції. Труби в горизонтальній системі повинні мати обов`язковий постійний і рівномірний ухил у напрямку руху теплоносія, що також сприяє усуненню повітря з трубопроводу. Для створення більш естетичного вигляду в сучасних інтер`єрах, як правило, останнім часом частіше практикується розміщення труб горизонтальної двотрубної системи опалення під заливку стяжки підлоги.

Вертикальні системи застосовують в будинках і котеджах, що мають два або більше поверхів. Головна особливість даної схеми полягає в приєднанні всіх опалювальних приладів до одного (або більше) вертикальному стояку.

Радимо прочитати статтю про альтернативне опалення

Перевагою монтажу даної схеми можливістю повного виключення виникнення повітряних пробок. Недоліком можна вважати потребу в додатковій кількості трубопроводу, але надійна і ефективна робота опалення, постійна комфортна температура теплоносія повністю компенсує початкові зайві витрати.

2. За способом і напрямку струму теплоносія розрізняють проточні (прямоточні) і тупикові (з байпасами) системи опалення.

•  У тупикової системі використовуються байпаси, проводиться установка радіаторів в замикаючих ділянках з можливістю повного перекриття і відключення будь-якого радіатора без перешкод для струму води в системі. Тому характерною особливістю тупикового способу є рух теплоносія в системі по трубах подачі і обратки в протилежних напрямках.
•  Проточна схема (або попутна двотрубна система опалення), і горизонтальна, і вертикальна, характеризується збігом напрямку струму води і в прямому, і в зворотній трубі, тобто теплоносій, пройшовши через радіатор, не змінює напрямок руху.

3. Системи конструктивно розрізняються також по монтажу розводки подають труб.

•  Нижня розводка, застосовувана рідше, ніж верхня, характеризується подачею води в радіатори від низу до верху. Для таких систем (вони можуть бути одно- чи двотрубні, одно- або багатоконтурні, попутні або тупикові, горизонтальні або вертикальні) прокладка подають труб здійснюється нижче рівня опалювальних приладів, обов`язково при цьому розміщення котла в підвалі або напівпідвалі. Крім того, для видалення повітря з системи буде потрібно установка кранів Маєвського.
•  В системі з верхнім розведенням вода спочатку піднімається від котла по стояку вгору, до трубі, що подає, в найвищій точці встановлюється повітровідвідник. Відмінність даної схеми в тому, що вода, надходячи по вертикальних стояках до радіаторів верхнього (а потім нижніх поверхів), до них же приєднані і труби повернення, тобто, спускаючись по стояках двотрубної системи опалення багатоповерхового будинку, теплоносій поступово охолоджується.

4. За способом переміщення води поділяють опалювальні системи з природною і примусовою циркуляцією.

•  Перший тип систем передбачає укладання трубопроводу з обов`язковим ухилом в бік струму теплоносія і в прямому та в зворотній трубі, а також установку розширювального бака в піковій точці всієї системи опалення.
•  Примусова циркуляція забезпечується наявністю в системі циркуляційного насоса, який встановлюється в поворотній трубі, безпосередньо перед котлом (з метою зменшення впливу високої температури води на гумові прокладки насоса). Проблема відведення повітря в таких системах вирішується установкою кранів Маєвського або повітрявідводчика в найвищій точці конструкції.

5. За способом розведення труб подачі і повернення нагрівальні конструкції поділяють на пряму і реверсивну двотрубні системи опалення.

•  Монтаж прямий системи, безумовно, значно простіше, так як при цьому необхідно встановити загальну магістраль подачі, а потім, починаючи від останнього радіатора, обладнати зворотну трубу, по якій відбувається повернення вже охололого теплоносія до котла. Крім того, можна вважати перевагою даної схеми можна вважати потребу в меншій кількості матеріалів, ніж в реверсивної конструкції.
•  Зворотні системи опалення реверсивного типу, звані іноді помилково трехтрубного, часто називають петлею (системою) Тіхельмана. Суть даної конструкції в тому, що зворотна труба починається ні від останнього радіатора системи, а від першого, таким чином, і подача, і поворотний ток рухаються в опалювальній системі в одному напрямку. За рахунок такого розміщень елементів системи досягається збалансованість тиску в системі, рівномірність температури теплоносія, а значить, оптимальна робота всього обладнання і висока ефективність. Недоліками даної схеми є ускладненість її використання в будинках з складною архітектурою, а також додаткові витрати на придбання зайвого трубопроводу.

Монтаж двотрубних опалювальних систем

До складу двотрубної системи входять певні її елементи:

• теплогенераторна установка (котел);
• труби;
• радіатори;
• термостатичні клапани, що визначають необхідний потік теплоносія, що надходить в радіатори;
• пристрої, що забезпечують балансування двотрубної системи опалення;
• розширювальний бак (для відкритих систем опалення);
• автоматичний, що забезпечує скидання повітря з системи;
• крани і вентилі, при необхідності - крани Маєвського;
• циркуляційний насос (в разі необхідності його застосування);
• температурний манометр, службовець для контролю температури теплоносія;
• запобіжні клапани, що забезпечують захист системи від зайвого зростання тиску теплоносія, а значить, і руйнування опалювального обладнання.

Поради по монтажу двухтрубной опалювальної системи

При монтажі прямоточних систем з природною циркуляцією води слід дотримуватися рівномірний уклон (близько 0,5 ° на кожен метр довжини) трубопроводу по всій його довжині.

Розширювальний бак потрібно розміщувати в найвищій точці опалення, причому в теплому приміщенні, з вільних доступом для здійснення контролю заповнення системи.

При використанні вертикальної системи з верхнім розведенням установка циркуляційного насоса необов`язкова, у всіх інших схемах можлива і навіть більш ефективна.

Після закінчення монтажу опалювальної системи необхідна її балансування, тобто регулювання певного обсягу подачі води в кожен конкретний радіатор з метою створення комфортного рівня в приміщеннях.