Буріння свердловин своїми руками

Пам`ятайте, що перед бурінням свердловини необхідно дізнатися глибину залягання водоносного піщаного шару (у відповідному районному управлінні). Якщо водоносний пісок залягає на глибині до 20 м, можна бурити вручну, якщо ж глибше (або грунт має тверді шари), то тоді доведеться скористатися послугами фахівців або орендувати бурильну установку. Ще необхідно визначитися з діаметром свердловини. Він повинен бути достатнім для проходження труби діаметром 11-12 см, тобто приблизно 15 см.

Технологія буріння свердловини своїми руками

Перед тим як опускати труби в свердловину, їх необхідно належним чином підготувати. Це дуже важливий момент, оскільки пробурених ділянку дуже швидко затягується і труби потрібно опускати відразу ж після вилучення бура. Труби можна придбати в будь-якому спеціалізованому магазині, краще всього вибирати товстостінні поліетиленові труби. У трубі слід просвердлити перфорується отвори на відстані приблизно 0,5-1 м від нижнього торця і протягом 1,5-2 м. Рекомендується робити отвори 6-міліметровим свердлом, якщо робити ширше, буде потрібно ще фільтруюча сітка. Після цього необхідно підготувати напрямні бруски, які кріпляться до поверхні труби. Бруски потрібні для забезпечення однакового зазору з метою рівномірного розподілу фільтрує відсіву гравію.

На наступному етапі потрібно вирівняти місце, де буде обладнана свердловина. Спочатку слід викопати направляє поглиблення для бура на глибину в 2 багнета лопати. Потім можна приступати безпосередньо до процесу буріння. На початковому етапі обертати бур можна самостійно, але в міру поглиблення необхідна буде додаткова допомога. Чим глибше буде проходити бур, тим важче буде його обертати, тому рекомендується скористатися водою для розм`якшення ґрунту. Зробивши 2-3 повних оберти, бур потрібно витягнути і звільнити від грунту, скидаючи його в візок. Щоб шлам не створював додаткових перешкод, його висипають в стороні від місця проведення робіт. Таким способом потрібно пробуріваются, поки рукоятка інструменту не опуститися до землі. Після цього бур нарощують додатковим коліном. Далі, зрозуміло, розмір інструменту вже не дозволить працювати з ним стоячи на землі. В цьому випадку Вам потрібно металева бочка або інший постамент, стоячи на якому можна буде обертати бур за рукоятку. Також для рукоятки можна застосувати газові трубні ключі.

Нарощуючи колінах, буріння необхідно продовжувати до входження в водоносний шар. Цей момент можна помітити станом виймається грунту. На цьому етапі можливе затягування інструменту, тому вибирати шлам бажано невеликими порціями, в іншому випадку витягнути бур вручну не вдасться. Якщо ж бур «засмоктало», то в цьому випадку доведеться придбати систему важеля ланцюгову лебідку.

Щоб запобігти попадання в свердловину верхових вод, її глибина повинна бути більше першого глиняного шару. Перед опусканням труби слід кілька разів підняти і опустити бурильний інструмент, це усуне можливі перешкоди на шляху у труби і значно полегшить її спуск. Як тільки труба буде повністю опущена, необхідно засипати зазор відсівом гравію - це, як правило, відсіяна від піску піщано-гравійна суміш.

Щоб швидше розгойдати свердловину, слід скористатися потужним відцентровим насосом, але можна обійтися і звичайним побутовим насосом. Щоб вібраційний насос працював ефективніше, необхідно регулярно його піднімати і зібраними колінах збовтувати воду, щоб підняти з дна важкі частинки. Потім можна знову продовжувати відкачування води насосом з нижнім забором води, оскільки з верхнім забором насос сприятиме замулювання свердловини. Даний процес є досить витратним за часом, тому рекомендується подбати про дренажних каналах або постаратися дотягнутися шлангом до дренажної канави. Після того як свердловина повністю раскачена, її потрібно обладнати насосом для повсякденної експлуатації.

Варіанти облаштування свердловини

Пробурена самостійно водозабірна свердловина не вирішує всього спектра завдань організації водопостачання. Свердловини необхідно облаштувати. Для цього на дні свердловини потрібно встановити фільтр, а стінки від осипання і проникнення верховодки захистити сталевий або пластикової обсадкою. Монтаж обсадних труб слід виконати в процесі буріння або по завершенню бурових робіт, якщо стінки виробки не обсипалися. Для правильного облаштування водозабірних вироблення застосовують кесон. Це оголовок для свердловини, який захищає джерело води від забруднення. Він потрібен для організації роботи водозабірної свердловини, а також регулювання її функціоналу в будь-який сезонний період. Даний елемент являє собою бак або бочку висотою 1,5-2 м і діаметром не менше метра. Верхня частина оголовка повинна закриватися люком, а в нижній площині має бути отвір, рівне діаметру пробуреної свердловини.

Щоб поставити воду за допомогою перекачування з свердловини, як правило, застосовують два типи насосного обладнання: заглибні або поверхневі насоси. Занурювальну систему потрібно опустити в вироблення і зафіксувати нижче рівня грунтових вод. Поверхневий же насос слід встановити біля гирла вибуреного джерела. В повноцінне облаштування свердловини повинні ще входити такі елементи, як гідроакумулятор, фільтр для механічного очищення води і пристрої для автоматичного контролю роботи насоса. При нестачі місця всередині будинку гідроакумулятор, який регулює автоматику і фільтр можна встановити в утепленому за допомогою ізоляційного матеріалу кесоні.

Самостійно пробурити водозабірну свердловину досить складно, але реалізувати задумані плани цілком можливо. Економічний ефект буде достатнім для використання зекономлених грошей з метою грамотного облаштування джерела води.