uadepe.ru

Види схем електропостачання і області їх застосування

Головним питанням розподілу електроенергії на низькій напрузі є вибір схеми. Вірно складена схема повинна забезпечувати надійність живлення електроприймачів відповідно до ступеня їх відповідальності, високі техніко-економічні характеристики і зручність експлуатації мережі.

Всі зустрічаються на практиці схеми являють собою поєднання окремих частин - фідерів, магістралей і відгалужень, для яких ми приймемо наступні визначення:

фідер - лінія, створена для передачі електроенергії від розподільного пристрою (щита) до розподільного пункту, магістралі або одиничних електроприймачів;

магістраль - лінія, створена для передачі електроенергії декількох розподільних пунктів або електроприймачів, приєднаним до неї в різних точках,

відгалуження - лінія, що відходить:

а) від магістралі і створена для передачі електроенергії до одного розподільного пункту або електроприймачів,

б) від розподільного пункту (щитка) і створена для передачі електроенергії до одного електроприймача або до кількох маленьким електроприймачів, включеним в «ланцюжок».

У майбутньому всі фідери, магістралі і відгалуження від останніх до розподільних пунктів будуть іменуватися мережею живлення, а всі інші відгалуження - розподільною мережею.

Один з головних питань, що вирішуються при проектуванні цехових мереж, - вибір між магістральної і кругової схемами розподілу енергії.

При магістральної схемою електропостачання одна лінія - магістраль - обслуговує, як позначено, кілька розподільних пунктів або приймачів, приєднаних до неї в різних її точках, при коловою схемою електропостачання будь-яка лінія є начебто променем, що з`єднує вузол мережі (підстанцію, розподільний пункт) з єдиним споживачем. У загальному комплексі мережі ці схеми можуть поєднуватися.

Так, цехове розподіл може здійснюватися магістралями, кожна з яких живить ряд пт, від останніх же до приймачів можуть відходити кругові смуги.

Кругова схема, зображена на рис. 1, а, застосовується в тих випадках, коли є окремі вузли досить великих за величиною зосереджених навантажень, по відношенню до яких підстанція займає більш-менш центральне положення.

Мал. 1. Схеми розподілу електричної енергії від підстанцій до електроприймачів: а - круговая- б - магістральна з зосередженими нагрузкамі- в - магістральна з розподіленим навантаженням.

При коловою схемою окремі досить масивні електроприймачі можуть отримувати харчування конкретно від підстанції, а групи найменш масивних і близько розташованих один до одного електроприймачів - за посередництвом розподільних пунктів, встановлюються може бути ближче до геометричного центру навантаження. Фідери низької напруги приєднуються на підстанціях до основних розподільних щитів через рубильники та запобіжники або через найбільші автомати.

До числа кругових схем з конкретним живленням від підстанцій відносяться всі схеми живлення електроприймачів високої напруги, або від розподільного пристрою вищої напруги на підстанції, або конкретно від знижувального трансформатора, якщо прийнята схема «блок трансформатор - електроприймач».

Магістральні схеми електропостачання використовуються в наступних випадках:

а) коли навантаження має зосереджений характер, але окремі вузли її виявляються розташованими в одному і тому ж напрямку по відношенню до підстанції і на порівняно незначних відстанях один від одного, при цьому абсолютні величини навантажень окремих вузлів недостатні для оптимального впровадження кругової схеми (рис. 1 , 6) -



б) коли навантаження має розподілений характер з тим або іншим ступенем рівномірності (рис. 1, в).

При магістральних схемах з зосередженими навантаженнями приєднання окремих груп електроприймачів, так само як і при кругових схемах, робиться зазвичай за посередництвом розподільних пунктів.

Завдання правильного розміщення розподільчих пунктів має особливо важливе значення. Головні положення, якими необхідно керуватися при цьому, зводяться до наступного:

а) протяжність фідерів і магістралей повинна бути малою і траса їх повинна бути комфортною і доступной-

б) повинні бути зведені до мінімуму і, якщо можливо, взагалі виключені випадки оборотного (по відношенню до напрямку потоку електроенергії) харчування електропріемніков-

в) розподільні пункти повинні розташовуватися в місцях, зручних для обслуговування, і в той же час не заважати виробничої роботи і не захаращувати проходів.

Електроприймачі можуть приєднуватися до розподільних пунктів або незалежно один від іншого, або об`єднуватися в групи - «ланцюжка» (рис. 2-б).

Схеми приєднання електроприймачів до розподільних пунктів

Мал. 2 Схеми приєднання електроприймачів до розподільних пунктів: а - незалежну Українську прісоедіненіе- б - приєднання ланцюжком.

З`єднання в ланцюжок рекомендується для електроприймачів невеликої потужності, близько розташованих один до одного, але істотно віддалених при цьому від розподільного пункту, внаслідок чого може бути отримана значуща економія у витраті проводів. При цьому, однак, не слід допускати з`єднання в один ланцюжок однофазних і трифазних електроприймачів.

Крім того, з міркувань експлуатаційного характеру не рекомендується об`єднувати в один ланцюжок:

а) більше 3-х електроприймачів вообщем

б) електроприймачі пристроїв різного технологічного призначення (наприклад електродвигуни верстатів з електродвигунами сантехнічних агрегатів).

При навантаженнях, розподілених уздовж магістралі, підключення електроприймачів до магістралей доцільно проводити конкретно, а не через розподільні пункти, як це прийнято в розглянутих вище схемах.

Відповідно до цього до магістралей з розподіленим навантаженням пред`являються наступні два головні вимоги:

а) прокладка магістралей повинна проводитися на може бути меншою висоті, але не нижче 2,2 м від підлоги-

б) конструкція магістралей повинна допускати часті відгалуження до електроприймачів, а при прокладці в доступних місцях виключати можливість дотику до струмоведучих частин.

Цим вимогам задовольняють магістралі, виконані у вигляді шинопроводов в закритих залізних коробах.

Магістралі-шинопроводи використовуються, зазвичай, в цехах, де електроприймачі розміщуються більш-менш правильними рядами і де до того ж вірогідні часті переміщення обладнання. До таких цехів відносяться механічні, ремонтно-механічні, інструментальні та інші цехи, подібні їм до вподоби розміщення обладнання і умов середовища.

При зосереджених навантаженнях, коли кількість відгалужень від магістралі порівняно невелика, магістралі слід прокладати істотно вище, вибираючи такі місця, де може бути виконання їх голими провідниками (шинами або проводами) або ізольованими проводами. При цьому, завдяки відсутності суцільного закриття, збільшується пропускна здатність магістралі і здешевлюється вся конструкція.

Харчування мереж електронного освітлення, як правило, не зв`язується з силовими фідерами і магістралями, а виробляється окремими мережами від шин основних розподільних щитів підстанцій.

При схемах «блок трансформатор - магістраль» мережі освітлення в більшості випадків відгалужуються від головних ділянок магістралей. Поділ силової та освітлювальної мереж викликано наступними обставинами:

а) порівняно малою втратою напруги, допустимої в освітлювальних мережах,

б) можливістю відключення всієї силової мережі з одночасним збереженням харчування освітлювальної.

Виняток з цього загального правила допускається для об`єктів другорядного значення з малими навантаженнями і невідповідальної зорової роботою, також для харчування аварійного освітлення.

Види схем електропостачання і області їх впровадження

На вибір схеми електропостачання істотний вплив робить також необхідність резервування живлення електроприймачів 1-й і 2-ї категорії.

Для електроприймачів 1-ї категорії неодмінно харчування від 2-ух незалежних джерел, до числа яких можуть бути віднесені і силові трансформатори, якщо вони підключені до різних, не пов`язаних між собою, секціях розподільчого пристрою вищої напруги. При цьому запасне живлення електроприймачів повинно мати автоматичне включення (АВР).

Зазвичай більш відповідальні установки мають запасні агрегати на випадок виходу з ладу або профілактичного ремонту робочих агрегатів. Включення запасних агрегатів також може бути автоматичним, якщо це потрібно за умовами технологічного процесу. Прикладом автоматичного обопільного резервування 2-ух агрегатів може служити схема, показана на рис. 3.

Мал. 3. Схеми резервування живлення електроприймачів низької напруги. 1 - апарат ручного або автоматичного включення і виключенія- 2 - апарат ручного або автоматичного перемикання.

Для електроприймачів 2-ї категорії включення запасного харчування робиться діями чергового персоналу, але принципи побудови схем залишаються такими ж, як і для електроприймачів 1-ї категорії з тією лише різницею, що 2-ий використовуватися різні джерела живлення і не бути незалежним.

Для груп електроприймачів низької напруги може бути застосування 2-ух принципово різних схем резервування харчування, показаних на рис. 3.

За схемою а електроприймачі розбиті на дві групи, кожна з яких має роздільне харчування, і, як слід, обидва фідери є нормально включеними. За схемою б живлення електроприймачів здійснюється по одному з фідерів, а інший є запасним. В обох випадках кожен фідер повинен бути розрахований на сумарне навантаження обох груп електроприймачів, але схема про краще, тому що при ній менше втрати електроенергії і більше надійність експлуатації.

На вибір схеми харчування впливає і потоковість виробництва. Наприклад, електроприймачі всіх пристроїв, пов`язаних між собою певною технологічною залежністю, повинні бути об`єднані також у відношенні звичайного і запасного харчування.

Школа для електрика

Поділися в соціальних мережах:


Схожі