Стіни і башти монастиря

СТІНИ І БАШНИ МОНАСТИРЯ

Спочатку монастир був оточений дерев`яною огорожею, але згодом вона була замінена потужної цегляною стіною з бійницями гарматного і піщальний бою, додатково укріпленої високими вежами. Точної дати зведення фортечних стін і веж немає, мабуть, вони були побудовані або перебудовані в різні роки XVI-XVII століть.

Загальна довжина стін з вежами становить 673 метра, вони охоплюють площу, рівну 1,62 га. Планування фортечних споруд підпорядкована рельєфу місцевості і наявності природних перешкод. Однією з топографічних особливостей місцевості, на якій розташований монастир, є невеликий підйом на схід. Фортечні стіни утворюють ромб з закругленими тупими кутами, що нагадує за формою корабель. Велика вісь цього ромба-корабля спрямована із заходу на схід і проходить по діагоналях двох кутових веж (Сторожовий і Куховарській). Ці дві башти мали важливе стратегічне значення - вони майже повністю виходять за межі стін, що дозволяло в старовину під час оборони від ворога вести вогонь у всіх чотирьох напрямках. У східній, найвищій частині фортечних мурів, як би на кормі корабля, розташована головна Сторожова вежа, з якої найкраще проглядалися і охоронялися простори навколо монастиря. З південно-східного боку фортеця має дві квадратні вежі (Георгіївська і Збройна) і одну круглу (Кругла). З північно-західного боку, тобто з боку великого яру, на березі ставка є ще одна прямокутна вежа (Тайницкая). Всього їх шість.

Південно-східна сторона монастиря укріплена значно краще. Це викликано тим, що місцевість тут більш відкрита і висока ймовірність швидкого підходу противника саме з цього боку. Північна і західна кріпосні стіни розташовані на самому березі яру, де протікає річка Істерьма, тут же знаходяться три рукотворних ставка. Особливості місцевості забезпечують в цьому напрямку хорошу природну перешкоду.

Фортечні стіни і башти при погляді з двору не дивлячись такими значними, якими є насправді і якими ми їх бачимо зовні. Здається, що вони вросли в землю. Таке враження створюється тому, що на території двору накопичився великий шар наносний землі (культурний шар). На окремих ділянках його товщина досягла чотирьох метрів. Біля самих стін шар землі прибраний, зроблені вимощення і водостоки.

Будівельний матеріал, з якого складені кріпосні стіни і башти, - в основному большемерного цегла. Виготовлявся він тут же, неподалік від монастиря. На фундаменти і перекриття амбразур використовувався білий камінь - вапняк. Добувався він по березі річки Істерьми біля монастиря, також привозиться з інших місць, наприклад, з Подольська.

Стіни мають дерев`яну покрівлю по кроквах, що спирається на кладку в зовнішню сторону і на цегляні стовпи з дворової сторони. Вхід на фортечну огорожу відбувається з двору через арочні отвори по внутристенной сходи.

Всі вежі триярусні. Нижні яруси перекриті склепіннями, другі і треті мали плоскі перекриття, які зараз втрачені.

У XIX столітті, коли відпала необхідність монастирю бути фортецею, приблизно в середині прясла, між Георгіївської і кухонної вежами, були прорубані Проломная Врата, що служили для господарських потреб. Зараз на цьому місці за дерев`яними гратчастими воротами, між двома виступаючими назовні напівбаштами, розташовується єдиний вхід і в`їзд на територію монастиря.

Георгіївський (ЗНАМЕНСЬКА) ВЕЖА

За старих часів в`їзні ворота розташовувалися в Георгіївській вежі. В`їзд був особливий - під кутом 90 градусів, що забезпечувало безпеку від прямого попадання снаряда або злому воріт вежі. При в`їзді в монастир із зовнішнього боку перебувала невелика каплиця, яка була розібрана в XIX столітті. Поруч з воротами в Прясла стіни, що примикає до башти зі сходу, знаходився прохід всередину монастиря для пішоходів. Вежа за формою майже квадратна, дах її, шатрової форми восьмикутна піраміда (восьмерик), спирається на піраміду з чотирикутним підставою (четверик). Зверху влаштована дерев`яна башточка з хрестом над маленькою головком. Загальна висота вежі до хреста трохи більше 33 метрів, як і всі інші вона має три яруси.

Хід у другий ярус влаштований з двору, його ширина всього близько 80 см. Більш широкі сходи, але дуже крута, йде сюди зі східної сторони від прилеглої кріпосної стіни. До верхньої шатрової вежі можна піднятися крутими багатосекційній дерев`яних сходах, влаштованої в середині намету. Така система ходів існує майже у всіх вежах.

Арочний отвір в південно-східній стіні вежі був до недавнього часу закладений, реставратори розкрили його. У товщі стіни виявилися щілини для щитів - поглиблення шириною близько 20 см і заввишки 7,2 м. Це свідчить про те, що тут були не тільки стулчасті ворота, але і щитові, в яких щит особливим механізмом піднімався вгору і опускався вниз, закриваючи вхід в вежу. Це характерна деталь древніх фортечних споруд.

Над воротами і на південній стіні, що йде уздовж дороги, є рельєфні цегляні кіоти - поглиблення, в які встановлювали ікону. У нижній частині правої її половини на південній стіні була написана по штукатурці фреска: Юрій-Змієборець убиває дракона і рятує царівну. Але настінний розпис, виконана приблизно в середині XIX століття, зараз втрачена, проглядаються лише окремі її частини. У 1929-1930 роках розпис по-варварськи заклали тонким шаром цементу, який поступово вимивається дощем і вивітрюється, оголюючи окремі елементи малюнка.

кухонної ВЕЖА

Куховарська вежа багато в чому схожа за своєю конструкцією з Георгіївською. Вона розміщена на гострому західному куті фортечних стін. Вежа ця квадратна за формою, висота її становить 26 м. Товщина стін в нижньому ярусі близько 3,5 м. Південний кут вежі спирається на величезний камінь булижника. Назва вежі, можливо, пояснюється тим, що біля неї на подвір`ї була поварня.

Як Сторожова вежа, так і Куховарська в минулому були увінчані великими двоголовими орлами, які нагадували, що обитель преподобного Пафнутія була в числі монастирів, які користуються особливими царськими милостями.

Тайницька вежі

Тайницкая вежа, квадратна за формою, має висоту 29 м. В народі її називають вежею Зради, так як вважається, що саме через ці ворота ворог проник в монастир під час знаменитих подій Смутного часу. У липні 1610 Лжедмитрій II. прозваний Тушинским злодієм, по дорозі на Москву з військом поляків і литовців осадив обитель преподобного Пафнутія. За високими стінами монастирської фортеці сховалося до 12 000 чоловік, включаючи братію монастиря, жителів з навколишніх сіл і дружінe ​​під керівництвом князя Михайла Костянтиновича Волконського. За переказами, після зради молодших воєвод Якова Змєєва і Афанасія Челищева вороги увірвалися через ворота Тайницкой вежі і влаштували криваву бійню, безжально умертвив усіх захисників. Разом з братією загинули настоятель монастиря архімандрит Никон і знаходився на спокої в Борівської обителі захисник Троїце-Сергієвої Лаври архімандрит Іоасаф. Монастирські багатства були розкрадені, документи і скаржитися грамоти згоріли разом з усіма дерев`яними будівлями обителі.

Князь Михайло бився з ворогами в церковних вратах, був поранений, в знемозі біг до лівого кліросу і там був порубаний злодіями. «Веліе ж чудо Бог показу над тим убієнним, - повідомляє літописець, - того ж князя Михайла кров скребляху і миша, але не можаху тое крові ні зішкребти, ні змити».

Пам`ять про геройську смерть кн. Михайла Волконського відображена в Гербі міста Боровська, який завітала місту Імператриця Катерина II (срібне поле символізує чистоту помислів, червлене серце - вірність, що знаходиться по середині герба хрест - старанність до Божого закону - основі всіх чеснот, а лавровий вінок навколо серця - символ вічної слави ).

ВАРТОВА ВЕЖА

Сторожова вежа являє собою найбільш потужне кріпосне спорудження архітектурного ансамблю. Всі чотири її боку виходять за межі стін, тільки один кут знаходиться всередині двору. Таке розташування значно підвищувало бойову міць вежі, так як спостереження і обстріл противника можна було вести в усі чотири сторони. Вежа квадратна за формою, зовні має потовщений, розширюється донизу цегляний цоколь. Товщина стін першого ярусу - до 3,6 м. Вхід в нижній склепінчастий поверх, до бійниць гарматного бою, зроблений з двору через вузький прохід в кутку вежі. На другий поверх ведуть два входи з прилеглих фортечних стін. Цегляна сходи в товщі західної стіни з`єднує середній ярус з верхнім. Як стверджують старожили, раніше висота вежі досягала 35 метрів, її дах представляла собою високий дерев`яний намет з оглядовим майданчиком на вершині (як на інших вежах), але його знесло ураганом в 1929 або 1930 році. У 1964 році на вежі був встановлений водонапірні бак об`ємом 30 м 3. який, після повернення монастиря Церкви, за непотрібністю був демонтований. Замість нього побудували тимчасову плоский дах, покриту металочерепицею.

Висота вежі, її розташування на найвищому місці архітектурного ансамблю, особливості укріплень - все це робить її найбільш потужною, суворої, котра виправдовує назву Сторожовий. За старих часів дозорець на вежі міг охоплювати поглядом величезну територію з північно-східної сторони, помітити небезпеку, що наближається і підняти тривогу. Зараз з північного боку вежі видно глибокий яр, зарослий листяними і хвойними деревами, густим чагарником. По доріжці, що йде по березі яру, можна пройти вниз до джерела преподобного Пафнутія, уклінного хреста і монастирської купелі.

По обидва боки дороги, що йде уздовж кріпосної стіни з підйомом на схід, простягнулося село Рябушки, в минулому Рябушинські слобода. Тут жили селяни, робітники люди. Дорога з`єднувала Боровськ з містом Серпухова. Зараз біля вежі за металевою огорожею, знаходиться братська могила бійців Червоної Армії, загиблих у Великій Вітчизняній війні.

За старих часів потужний яр, русло швидкоплинної річки Істерьми і три штучних ставка були хорошою перешкодою для просування противника. На річці Істерьме була гребля, вода заповнювала три ставки і через другу греблю в кінці третього ставка зливалася і йшла знову в своє русло. На цій греблі стояла млин, яка приносила дохід монастирю, проточна вода в ставках сприяла розведення риби.

У радянський період дамба зруйнувалася, ставки обміліли і прийшли в запустіння. За відновлення чернечого життя їх вичистили, зміцнили греблю і знову запустили рибу.

Далі на північ, за ставками розташоване паркове господарство монастиря. Це чудове місце для відпочинку з сосновими та липовими алеями, оглядовими майданчиками, плодовим садом.

ОРУЖЕЙНАЯ ВЕЖА

Збройна вежа також майже квадратна за формою, висотою близько 26 м. Товщина стін в нижньому поверсі до 2,7 м. Вхід в перший ярус зроблений з двору, в другій - з кріпосної стіни, на третій ярус - по внутристенной цегляної сходах. Дерев`яна багатосекційна сходи в середині намету веде наверх до дозорної вежі.

КРУГЛА ВЕЖА

Вежа дуже невелика, а вершина всього близько 8,5 м, в діаметрі 5,4 м. Товщина стін близько 85 см. Фундаменти прилеглих до неї стін складені на глині, що характерно для раннього періоду - в інших місцях монастирські стіни і башти мають фундамент на вапняному розчині. Вхід в перший ярус зроблений з двору, в другій - з цегляної стіни. За легкістю конструкції і формі амбразур можна судити, що вежа не володіла серйозною військовою силою, але для того часу (початку XVI століття) цілком достатньою. Слід звернути увагу на таке декоративне пристрій вежі та прилеглих прясел, як наявність тонкої смужки поребрика (ряд цегли, покладених під кутом до площини стіни і утворюють пояс декоративної кладки). Цей елемент можна помітити на стародавніх монастирських будівлях - трапезній і Погрібний корпусі (час будівлі - початок XVI століття), тому можна з певною часткою впевненості віднести час побудови вежі до цього періоду.

У 1666 р в монастир двічі засилають протопопа Авакума. Під час першого заслання, яка тривала 9,5 тижнів, його заточили в Круглої вежі. У приміщенні з віконцем на вулицю у протопопа Авакума, відомого своїм красномовством, була можливість проповідувати. До нього став стікатися народ, багато ставали його однодумцями, тоді протопопа Авакума, закувавши в ланцюзі, перевели в ізольоване приміщення в дзвіниці під сходами.