Централізована система водопостачання

Централізована система водопостачання

Для приєднання будинку до вуличної водопровідної мережі забудовник повинен отримати дозвіл і умови підключення в організації, яка експлуатує водопровід (наприклад, у виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства населеного пункту). В умовах на підключення вказують місце і схему можливого приєднання (зазвичай найближчий колодязь), глибину залягання, гарантований напір на вводі.

Введенням називається підземна ділянка мережі від зовнішньої магістралі до водоміра, встановленого в будівлі. Діаметри труб для вводів водопроводу в будівлі визначаються розрахунком по максимальному секундному витраті води. Уведення виконують з полімерних водопровідних труб. Допускається застосування чавунних і сталевих труб із зовнішнім покриттям бітумною ізоляцією, яка захищає їх від корозії. Діаметр зовнішнього введення так само, як і трубопровід внутрішньої системи, залежить від кількості підключаються приладів, наявності або відсутності річного водопроводу, а також від матеріалу труб. Для сталевих і пластмасових труб мінімальний діаметр введення зазвичай не менше 20 мм, для чавунних - 50 мм. До міської водопровідної магістралі введення приєднують за допомогою трійника (рис. 7), заздалегідь встановленого на ній, або за допомогою спеціального пристосування для врізки відгалужень в діючі мережі без зниження тиску в них. У місцях приєднання вводів до зовнішньої мережі влаштовують колодязі з встановленими в них засувками (діаметр введення більш 40 мм), або вентилями (діаметр вводів 40 мм і менше). Зазвичай глибина закладення водопровідних труб знаходиться нижче глибини промерзання грунту і, отже, нижче фундаменту будинку. Введення треба прокладати перпендикулярно фундаменту будівлі, так як він повинен мати найменше протяг, проходячи під подушкою фундаменту.

Мал. 7. Пристрій введення водопроводу в будинок (замість хомута може бути встановлений трійник з засувкою)

Якщо в будинку є глибокий підвал, введення прокладають в отворі фундаменту. При цьому в стіну фундаменту закладають сталевий патрубок більшого діаметра, ніж введення, і через цей патрубок прокладають трубу. Патрубок оберігає введення від руйнування при осіданні будівлі. Простір між введенням і патрубком закладають смоляний пасмом, м`ятою глиною, а також цементним розчином шаром 2-3 см.

При влаштуванні двох і більше вводів їх слід приєднувати до різних ділянок зовнішньої мережі і між вводами на зовнішньої мережі встановлювати відключають засувки на випадок аварії в одному з вводів. На кожному з вводів всередині будівлі повинні бути встановлені зворотні клапани. При наявності двох вводів і необхідності установки в будівлі гідроакумуляторних баків і насосів для підвищення тиску у внутрішній водопровідній мережі, вводи перед баками повинні бути об`єднані.

Дворову мережу водопроводу прокладають в землі. Глибина прокладки труб залежить від глибини промерзання грунту в даному районі і повинна бути такою ж, як і глибина прокладки зовнішньої міської мережі. Розвідні мережу прокладають на 40 см нижче (від верху труби) глибини промерзання грунту. У південних районах глибина прокладки труб повинна бути такою, щоб вода в спекотні дні не нагрівалася.

Середню глибину прокладки труб від поверхні землі до верху труби приймають: для північних районів від 2,6 до 3,5 м-для центральних районів від 2,2 до 2,7 м-для південних районів від 1 до 1,5 м.

Якщо труби укладають неглибоко, необхідно враховувати зовнішні навантаження від проїжджаючого транспорту і вживати заходів для попередження механічного пошкодження труб.

Дно траншеї повинно бути рівним, щоб труби щільно прилягали до нього. Труби укладають на природний грунт, якщо проектом не передбачається підготовка або пристрій штучного підстави. Якщо траншеї обрані на зайву глибину, потрібно підсипати пісок або щебінь до необхідного рівня і добре ущільнити. Труби повинні бути прокладені по прямій без переломів і перегинів. Для випуску повітря з селищної та дворової мережі і для спуску води в колодязь, труби укладають з ухилом не менше 3 мм на 1 м довжини в сторону колодязя. З селищної та дворової мережі повітря випускають через водорозбірні точки будинкової мережі. Відстань по горизонталі між вводами водопроводу і випусками каналізації повинно бути не менше 2 м. Після укладання труби, необхідно підбити під неї м`який грунт на висоту 1/4 діаметра, для закріплення положення труби.