uadepe.ru

Човен своїми руками

Човен своїми руками

Бувають моменти, коли хочеться виїхати на природу з вудкою, спінінгом, іноді навіть з сім`єю. Човен "Деснянка" 1992 року народження підходить для цього навіть дуже, але, зважаючи на малу вантажопідйомності, більше для інтимного з природою проводження часу. Мало помалу човник зношувалися, терлася, але ходила.

І ось одного разу, на початку жовтня 2006 року від Різдва Христового, перебуваючи посеред Дніпра, бачу, як моя човник піді мною починає згортатися, а сторонні звуки, що видаються човником, абсолютно не вселяють впевненості, що на берег я виберуся сухим. Вибравшись таки на берег, практично сухий і заряджений адреналіном, я твердо вирішив привести човен в порядок, але при найближчому розгляді виявилось:
  1. Ремонт не швидкий і не гарантує безпеки в подальшому (більше 30% поверхні, або вже пропускало або ось-ось готовий був випустити повітря)
  2. Навіть відновлена, човен не могла забезпечити потреби родини (4 людини) в водних прогулянках, а необхідність така все частіше виникає.
  3. Установка моторчика на неї можлива, але не гарантує безпеки (від ходіння на веслах, особливо проти течії, я задоволення не відчуваю).
  4. Інші істотно-несуттєві дрібниці.
Висновок, який я для себе зробив (не без допомоги дружини) - треба міняти човен! Досвіду ходіння на моторних човнах у мене пару раз - в якості пасажира, але човен повинна бути обов`язково з мотором і своя. А було це 08.10.2006 року.

Далі хронологія з технологією.

І почався шерстеж Інтернету: Багато човнів красивих і різних, але в кожної чогось не вистачає. Пішов в люди, порад багато, всі суперечливі.

19.10.2006 натрапив на інформацію про самостійну будівництві човна, зацікавило. Так як човен планувалася і для сімейного відпочинку, до обговорення питання привернув дружину. Ідея побудувати човен власними силами їй сподобалася: чоловік зайнятий, син по вулиці не бовтається, очі перед комп`ютером не псує, плюс "спільна праця для моєї користі - він об`єднує". Переглянули масу проектів човнів типу "Лосось", "Сом", "Минь", "Окунь", "Акула" і інші. Прочитали масу статей, в тому числі "У пошуках рибальського ідеалу", "водоизмещающих човен ВІТА", "Будівля човна методом" Зший і склей "," Чи варто будувати човен? Роздуми ". Закачав літературу з будівництва суден" 15 проектів суден "," Вибір типу Судна і його споруда "," Катери човни і мотори в питаннях і відповідях ", програму CARENE. Взявши за основу проект" DIXI "змінив лінійні розміри до 3460 мм - довжина, 1350мм - ширина, висоту борту прийняв 500мм в міделі - за порадою рибалок, для можливості виходу на Київське водосховище. Зробив макет з картону довжиною 265мм. (приблизно 1:13), спустив на воду (в ванну) - не тоне! став навантажувати, благо свинцю вистачає, 600гр - не тоне, навіть запас по бортах залишився (макет без вирізу на тран це): Родині сподобалася.

25.10.2006 подивився на човен, побудований Олегом Мелеговим навесні 2006 в гаражі і вже неодноразово обкачану, в тому числі і на Київському водосховищі. Зробив кілька знімків для більш уважного вивчення, вислухав ряд порад.

31.10.2006 остаточно дозрів! Замовив фанеру ФСФ 4 мм 1240х2450 - 3-го листка, переніс на шпалерний лист викрійку з CARENE, приступив до пошуку приміщення.

10.11.2006 привезли фанеру.

15.11.2006 з`їздив до Києва (в фірму "АЕРОЛА"), купив 5 кг епоксидної смоли - ЕД-531, 1 кг затверджувача - Телаліт, 2л мікросфер - Кобаса.

18.11.2006 друг з місцевого яхт-клубу, давши кілька нецензурних коментарів щодо ідеї зробити човен, подарував рулон склотканини, за що тут же був прощений. Крім цього для полегшення моєї роботи зі смолою порекомендував використовувати не ваги, а медичні шприци різного об`єму, попередньо рассверлени отвори (при малих обсягах використовуваного складу - 20-100гр це дуже зручно).

19.11.2006 - приміщення не знайшов, руки сверблять: Уговорил дружину пустити в зал на пару днів склеїти фанеру під заготовки, пообіцяв укрити все плівкою - для моєї ж безпеки. Проект "офіційно" почався. На "вус" клеїти не наважився, та й готувати фанеру до склейки було ніде. Як вантаж для склеювання фанери дружина дозволила використовувати домашню консервацію, вона ж не підозрювала, що цим не закінчиться, а казку про луб`яних і крижаний хатинки читала дітям давно.

22.11.2006 переніс на фанеру викрійки днища з шпалерного аркуша і, пообіцявши дружині, що після розкрою фанери все буде складено в гараж до весни, взяв в руки лобзик. Дружина, щоб мінімізувати пилові наслідки, запропонувала використовувати пилосос як опілкозборніка. Проігнорувати її рада і бажання допомогти було б з мого боку нерозумно. Робота продовжилася, але вже з помічником - проект, як і планувалося, ставав сімейним.

23.11.2006 - розкриємо бортові елементи. У всіх операціях, де було необхідно тимчасове скріплення елементів: перенесення викрійки з шпалерного аркуша на фанеру, розкроювання симетричних деталей корпусу, приклейка привального бруса і т.д. використовувалися біндери, відповідних розмірів (взяті з роботи у тимчасове користування) - за порадою Олега Мелегова.

24.11.2006 обробив рубанком симетричні елементи корпусу човна, просвердлив отвори через рівні проміжки (100мм) уздовж країв заготовок (5мм від краю), для подальшої зшивання корпусу. Як опілкосборніка, при роботі електрорубанком, застосовував звичайну будівельну рукавичку, як виявилося досить ефективно. Як опори, для утримання заготовок у вертикальному положенні, використовував струбцини (3 шт. - все, що було в наявності), закріплені в нижній частині, в протилежних напрямках. Зшив два елементи днища капроновою ниткою, як шиють валянки, за допомогою металевої петлі, і пообіцяв вранці перенести все в гараж. Ідея використовувати капронову нитку, виникла з трьох причин:

  1. природна лінь (лінь виколупувати вклеєні металеві дужки).
  2. кільця з капронової нитки, просочені епоксидною смолою, працюватимуть як арматура.
  3. капрон не іржавіє.
25.11.2006 - субота. Так як в будній день працювати над проектом більше 2-3 годин можливості не було, то прихід суботи був сприйнятий з душевним підйомом. Поки сім`я вранці спала, без шуму і пилу, був споруджений імпровізований стапель і склеєне днище, виведена жолобник. Жолобники в швах дуже зручно виводити пластикового одноразового ложкою. Коли дружина все це побачила, епоксидна смола вже схопилася. А дружина у мене добра, відхідлива, в загальному, залишила лисичку в луб`яних хатинці. І проект став ще більш сімейним. У гаражі розрізав склотканина смугами шириною по 5 см і 7 ​​см під кутом 45 °, отжег смуги на багатті. Відпалений склотканина, як, виявилося, дуже сильно сиплеться.

26.11.2006 придбав лист фанери 10мм, виготовив транец. Проклеїв, в один шар, стеклотканью внутрішній шов на днище. Щоб уникнути неприємностей, склотканина просочував епоксидною смолою на горищі, постеливши на підлогу плівку. Просочений смолою склотканина вже не сиплеться, і готові смуги добре лягають на прогрунтовану поверхню.

27.11.2006 по вже відомій технології з використанням дитячої праці (дочка і син брали найактивнішу участь), пошили корпус човна. Увечері, коли діти пішли спати, на епоксидному клею був вшитий транец. Робота з епоксидною смолою проводилася в той час, коли діти спали і двері в кімнату була закрита, або їх не було вдома.

28.11.2006 проклеєні стеклотканью внутрішні бортові і транцеві шви.

29.11.2006 придбав лист фанери 6мм. Виготовив суцільні шпангоути.



30.11.2006 шпангоути вшиті, проклеєні.

Перекур. Вихідні. Сім`я вимагає уваги.

04.12.2006 виготовлені і встановлені банки.

06-07.12.2006 виготовлені і вклеєні зовнішні частини привального бруса. Привальний брус притискався по всій довжині 6-ма струбцинами в контрольних точках і біндерами між ними.

09.12.2006 вшиті передній шпангоут і палуба з попередньо підготовлених залишків фанери.

12-13.12.2006 вклеєні внутрішні частини привального бруса.

14.12.2006 вклеєні: посилення транцевой дошки товщиною 25мм, шириною 130мм, прітранцевая поличка шириною 15мм, дві вертикальні книці до ранцевою дошці. Посилення транцевой дошки, на час висихання епоксидної смоли, закріплено шурупами.

15.12.2006 човен перевернута і встановлена ​​на імпровізований стапель (з пов`язаних стільців в кормі і табурета в носовій частині). Під сидіння вшиті і вклеєні книці. Вклеєні до бортів і шпангоутам банки були нестійкі поздовжньо, довелося зміцнити.

16.12.2006 зовнішні шви човна обклеєні в два шари стеклотканью. З транця видалені шурупи. Посадочні місця шурупів рассверлени, на їх місце вклеєні меблеві Чопик.

17.12.2006 під пилосос виконана обробка швів. Виготовлено та встановлено на клею Днищевой і бортові Реда (закріплені зсередини шурупами).

18.12.2006 повністю видалені шурупи з бортових реданів і частково з дніщевих. Човен зовні оброблена епоксидною смолою.

20.12.2006 човен пофарбована зовні повністю, зсередини - тільки Днищевой частина і нижня частина борту.

22.12.2006 човен встановлена ​​в нормальне положення. Вирівняна рубанком верхня частина привального бруса, просякнута епоксидною смолою.

23.12.2006 винос тіла! Вага 44кг. Розрахунок виправдався: по під`їзду човен не пройшла! Але через горище на дах - в точності! Спуск з даху плавзасоби особливих турбот не доставив: кілька десятків метрів мотузки, чотиримісний намет - стала тимчасовим чохлом човни і півгодини часу на всю процедуру, разом з упаковкою-розпакуванням. Далі автомобільний причіп, берег, спуск на воду.

Човен на воді сюрпризів не піднесла, течі не з`явились, скрипи, тріск швів не спостерігалося.

Опресовки виконана на 410кг. живої ваги (5 осіб з фотографом - син 9років) + 44кг. власної ваги човна + 20кг. двигун. Повна перевірка ходових якостей не проводилася з причин: сильного вітру, що не обкатаного мотора (придбаний напередодні), повної відсутності особистого досвіду управління моторним човном.

Виявлені на даному етапі зауваження: вузький виріз на транце - малий кут ходу румпеля (довелося переважити двигун ближче до правого борту), через відсутність особистого досвіду на початку проекту і двигуна аж до його закінчення.

Навесні доведу човен до розуму і проведу повні ходові випробування. Сподіваюся докраска, установка слушних речей загальна вага човна збільшать не набагато.

Як прийнято в кінці оповідання: особлива подяка моїй родині, терпіли, не вигнали, а головне допомагали, як могли. З моїх слів дружиною записано вірно. Підпис.

А руки сверблять:

02.01.2007 - електролобзик, подовжувач - виріз на транце став ширше, півметра скотча, щоб не намок свіжий спіл, і ми знову у води. Фас, профіль і інші матеріальні свідчення, у вигляді людських слідів в човні, додається. П`ять коней за кормою! Мало, мало. Але по таблиці допустимої потужності достатньо.

Та й мало не забув, двосантиметровий лід, метрів 150, в глухому затоні, ламали як криголам - експеримент, чи знаєте. Адреналіну хоч відбавляй, шкода фотоапарат був на березі, в двох кілометрах від місця подій. Назад повернулися - вже нічого не боїмося! 4 мм фанери в кілеватие дні + два Реда = криголам! Тепер поки все.

Поділися в соціальних мережах:


Схожі